Яблучний пиріг із заварним кремом

Є така приказка: "Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!" Воно то наче на зиму поки не схоже. Це радує. Проте день, коли святкують Яблучний Спас, здавна асоціюють із закінченням літа і початком осені. Власне, в Києві така погода, що мені вже другий тиждень пахне вереснем. І це сумно. По-перше тому, що не хочеться холоду. А по-друге через те, що роки я рахую не з січня, як мало б бути, а з вересня. Такий собі шкільний календарний рік в мене. Хоч коли та школа була... Тому закінчення літа для мене символізує закінчення якогось чергового періоду.

Так, що за сумні думки? На дворі серпень! А на деревах яблука. Значить час їсти яблучні пироги.  Особливо в такий день, як сьогодні.

Цей пиріг з'явився в моїй голові, як якась супер-ідея. Але на авторство перетендувати не можу, все давно придумано до мене. У Європі заварним кремом начиняють пироги вже сотні років. Думаю, що і яблучні в тому числі. Я лише змоделювала свій варіант яблучного пирога із заварним кремом. Такий крем частіше ароматизують ваніллю, а в цьому випадку, мені здається, дуже добре підійде мед.

Є така теорія, що запахи яблучного пирога в духовці, і свіжозвареної кави - найбільше асоціюються із домашнім затишком. Деякі охочі вдало і швидко продати квартиру цим користуюються. Перед приходом можливих покупців - варять каву і печуть пироги :)

Сьогодні цей пиріг, що просто спав мені на думку, але на цьому яблучна тема не закінчується. Далі - серія постів про яблучну випічку різних країн. Весь світ мені не охопити, але якісь найцікавіші представлю :)

Медівник

Досі в темі солодощів до свята Маковея солістом був мак. А мед так, лише підспівував )). Але ж це свято називають ще й Медовим Спасом. Отже пора дати головну роль меду. 

Мед здавна був основою солодких виробів в українців. Адже цукор з'явився досить пізно, натомусть пасіки в Україні розвивалися ще з 10 ст, з часів Київської Русі. 

Тому в нашій кулінарії і медовики, і медівнички, і медовуха...

Я все ж таки вибрала сучасний варіант медівника. Не такий, як пекли раніше - пухкий і товстий коржик. А в мене сьогодні медовий торт! Такий собі, магазинний варіант (проте з якісних інгредієнтів). Саме в такому вигляді я люблю медівник: тоненькі коржі, просочені кремом. В результаті - дуже ніжний, ароматний і смачний торт.

Власне ця смакота завершує невеличкий цикл постів, присвячених Маковею. Адже в неділю - Яблучний Спас! А значить пора пекти яблучні пироги!

А кому рецепт медового тортика - дивіться нижче.

Макова бабка

І знову про мак! Так щоб наїстися ним досхочу аж до наступного Маковея. Ну чи, як мінімум, до Різдвяної Куті. Взагалі, як я писала, мак в україні полюбляли. Може й як ніде. У будь-якій старій українській кулінарній книжці рецептів з маком вдосталь. У кожному розділі, й не по одному. І вареники, й налисники, булочки і пиріжки, печиво, пироги, торти, бабки - усе це робили з маком, в тому числі. От про останні сьогодні й мова.

Бабка - один із дуже популярних кондитерських виробів в Україні. Принаймні колись таким був. Треба сказати, що в українській кулінарії існує два десерти з подібною назвою, подібним виглядом, проте різних по принципу приготування.

Баба - блюдо із здобного дріжджового тіста. Основні критерії для якого були висота і пухке тісто. У давнину, коли кондитери хотіли похвалитися своєю бабою, казали, що вона така висока, що й з печі не вилазить. Сучасний вигляд баба отримала в Польщі в 17-18 ст, де із звичайно дріжджового хлібного виробу її перевели в розряд кондитерських - збільшили кількість яєць в тісті, цукру, додали цукати, ваніль і глазур.  Це фактично те саме, що і паска, яку ми печемо на Великдень.

Бабка ж готується без дріжджів, та й борошна в ній дуже мало. Часто замість борошна в бабці сухарі. Тісто піднімається за рахунох розрихлювачів, або збитих у піну білків. Випікають бабки, як і кекси, у формах з круглим отвором посередині. Для того, щоб тісто добре пропеклося.

Традиційно бабку випікали за півгодини до обіду, щоб поставити на стіл, в якості десерту, ще теплою. Подають бабку з варенням, кремом чи сиропом.

В мене сьогодні, звичайно, бабка макова, а до неї - варіант заварного крему. З бабкою проблем бути не має. Готується вона дуже швидко і просто (не враховуючи розтирання маку). А от з кремом найважливіше одне - не дати звернутися жовткам. Для цього потрібно вчасно припинити нагрівати соус.

Ще один простенький десерт, але в поєднанні з кремом - це дуже смачно.

Маківник

Такий маківник любить готувати моя мама. На Великдень чи Різдво цей рулет обов'язково з'являвся на нашому родинному святковому столі. І, на відміну від магазинних, в маминих рулетах начинки завжди було вдосталь!

Приємно було почути з духовки запах, знайомий з дитинства...

Українці в солодких стравах найчастіше використовували мед, мак, горіхи, сухофрукти. Власне, в маківнику все це і присутнє. Тому ця страва спала мені на думку, як продовження теми, приуроченої до Медового Спаса.

Незважаючи на те, що тісто тут дріжджове, робити рулет не складно. Таке тісто дуже приємне і легке в роботі. Маківник вийшов м'якеньким, пухким і смачним. Горішки з родзинками в начинці дуже збагачують смак. А ще, його здавалося ну дуже багато. Я вже була зібралася нагодувати цілий світ. Проте, він підозріло швидко щезає :)

До речі, про сімейне і мак. Коли я була дуже маленька, в нас дома стояв такий букетик, як в мене на фото. Вже з сухих квітів. При чому стояв десь так високо (для мене). Я ставала на стілець, добиралася до маківок, надколупувала їх "там де не видно" і під'їдала мачинки (мама, привіт! таємницю подлубаних маківок розкрито :) Так що мак в дитинстві я любила.

Шулики

Так, щось я замандрувалася в своєму блозі - Франція, Америка, Англія... Час вертатися додому. Я подумки переміщуюся в просторі, проте не в часі...

І де це я опинилася? Схоже на Хрещатик, але ж тут суцільні дуби і хащі... Не пройти. Треба потрапити в інше місце. Ага, Дніпро... Що ж тут відбувається? Людей багацько. Здається святять воду. І всі парубки в козацькому вбранні! Аж ось церква. Дівчата й хлоці, старші люди й малі діти - всі йдуть на службу. По-святковому вдягнені, несучи в руках букети. А в букетах тих і чорнобривці, і васильки, і нагідки, і маківки... Я намагаюся зафіксувати в пам'яті цей карнавал осінніх квітів, заплющую очі, відкриваю - я в хаті. Це точно не моя міська квартира... Побілені стіни, образи, обрамлені вишиваними рушниками, піч, стіл, лава довга, застелена узорним рядном, а на лаві малеча сидить. І галасує: шуліки, шуліки... Що б це значило? Тим часом бабуся ламає в миску коржик, заливає чимось солодко-маково-тякучим, і подає до столу...

Ах, звичайно ж! Шуліки! Вони ж шуляки, вони ж ламанці - улюблена їжа дітлахів на свято Маковея. Та й не лише дітей. Здавна шуліки були обрядовою їжею в це свято, що йменується ще Медовим Спасом. Його й святкуємо сьогодні, 14 серпня.

І я вже на власній кухні. Міксери-тостери-блендери-кавомолки... Здається без цього прожити не можна. А жили ж якось. Признаюся, мене влаштовує моє інтернетно-мобільне життя. І все ж, часточку минувшини я вирішила відтворити на власній кухні. Уявні шуліки - це добре, головне фігурі не зашкодить, та все ж цікаво, якими вони були, ласощі наших предків.

Власне, шулики - це шматки коржика, який був поламаний (звідси й інша назва - ламанці), залиті медово-маковою сумішшю.

Деталі - нижче.

Tarte Tatin

Тарт Татен - це вже класика французької випічки. Щоправда, як і багато інших геніальних винаходів, своєю появою зобов'язаний він випадково допущеній помилці.

У другій половині 19 ст, у Франції жили собі сестри Татен - Стефані і Кароліна. І керували вони готелем, що носив їхнє ім'я. За переказами, одного дня Стефані, що в основному заправляла справами на кухні, сильно запрацювалася. І через свою неуважність наплутала з приготуванням яблучного пирога. А от що точно сталося - не відомо. Одна з легенд говорить, що готуючи традиційний яблучний пиріг, вона перетримала яблука в сковорідці з маслом і цукром. Щоб спасти ситуацію, Стефані накрила яблука тістом і засунула в духовку. В іншому варіанті господиня поклала в форму спершу яблука, а не тісто.

Втім, постояльці готелю еспромт оцінили. І перевернутий яблучний тарт став фірмовою стравою в готелі Татен.

Отже, Тарт Татен - перевернутий пиріг, для якого яблука спершу готуються в карамелі, потім накриваються слойоним тістом. Готовий пиріг потрібно перевернути начинкою вгору. Крім класичного, яблучного, татен тепер готують з різними начинками (як же не скористатися такою простою і прекрасною ідеєю). Персики, груші, сливи... навіть банани зустрічала я, у вигляді начинки для Татена.

До абсолютної класики я повернуся згодом. А цього разу мені захотілося з абрикосами. Тільки їх і уявляла тут. Я взагалі дуже люблю абрикоси у випічці, чи джеми з них... Навіть більше ніж у свіжому вигляді. А враховуючи, що їхній сезон вже закінчується - ловлю момент...

Це дууже смачний пиріг! Із тих, що хочеться готувати знову і знову... Приймні, для мене він такий.

Шоколадно-творожний пиріг

Нещодавно мені випала нагода провести вихідні в Миргороді. "Не той тепер Миргород, Хорол-річка - не та", - писав Тичина... Ну, в нього там ще про трактори і поле, але то не важливо. А важливо, що Миргород справді не той. Особисто для мене. Я опинилася на тому самому березі річки, що і років 15 тому. Дивне відчуття. Тоді ми відпочивали в цьому містечку з мамою і сестрою. Я згадувала, як тато нас привіз у санаторій, і ми всі разом їли кавуна. З кранів текла солона вода. Після обіду грали з сестрою в "Ерудита" в ігровій кімнаті, а увечері - ходили в кіно... 

Я все це згадала. Але зовсім не згадала місто. Тому що пройшло багато часу. І тому, що місто змінилося. І воно прекрасне! Чисте і затишне. Зелене, привітне. З низенькими будиночками і через те здається, що неба тут більше. 

З першого погляду думається, що все цікаве розташоване в радіусі кілометра. Але чим далі йдеш, тим більше відкривається нового... За пляжем - місточок, за місточком - річка, в річці - лебеді, а далі - березовий гай... Краса!

Увечері курортників розважає музичний фонтан, що витанцьовує під мелодії Ендрю Ллойда Веббера і Поля Моріа. І куди не глянь - по-європейському чисто й акуратно. Клумбочки, газончики, ковані лавочки і ковані урни... Не той тепер Миргород. Кращий!

Цікаво, чи сподобався б Гоголю сучасний Миргород? Чи надихав би його, як тодішній? Бо мене надихає. На пироги!

У неділю зранку, у пошуках сніданку, забрели ми в одну дуже приємну кав'ярню. Лише переступивши поріг, я одразу зрозуміла: саме тут буде ідеальний миргородський початок дня! Про це мені дав знати насичений кавовий аромат, що переплітався з ароматом свіжоспечених булочок. І їла я там пиріг, який уже в Києві надихнув мене на створення свого.

Звичайно, мій пиріг зовсім не схожий на той. Таким і не задумувався. І ріднить його з "Миргородським чізкейком" лише наявність шоколадного тіста і творожної начинки. Та й ті зазнали метаморфоз в процесі моєї творчості. І ще вишні, неодмінно захотілося  тут вишень...

Scones

Легендарна Джулія Чайлд писала, що рецепт сконів не омине жодна кулінарна книжка, навіть найкоротша (йдеться, певна річ, про західну літературу, в першу чергу - англійську). Не обійдеться без сконів і мій блог.

Ці невеличкі булочки - часті гості на англійському столі під час традиційного five o'clock. Для мене ж це такий собі English-style breakfast. І такий сніданок мені імпонує більше, ніж злегка шалений, але традиційний в Англії: сосиски+квасоля+яйце-пашот+гриби на грилі+помідори на грилі+хліб.

Та якщо це сніданок у вихідний день, і хочеться випічки, то скони підходять ідеально. Адже робити їх досить швидко. Власне, так їх і називають - швидкий хліб. Швидкий, бо не дріжджовий. 

Родом скони з Шотландії. І спершу суттєво відрізнялися від сучасних. Розрихлювача тоді ще не знали, і скони готували переважно з вівсяного борошна, круглими, розміром з тарілку і пласкими. Такі собі паляниці. І не пекли їх, а смажили на сковороді. Подавали розрізавши на трикутники. Перша згадка про цю випічку датується початком 16 ст.

Коли пекарський порошок став доступним, скони почали пекти в духовці, і вони отримали свій сучасний вигляд - пухких невеличких булочок.

Щодо походження назви існують різні версії. За однією з них, це слово походить від назви місця де в Шотландії коронували королів - The Stone (Scone) of Destiny (Камінь Долі). Інші кажуть, що слово це має стосунок до голландського schoonbrood (schoon - чистий; brood - хліб). Або ж походить від німецького schonbrot, що означає "гарний хліб".

Як би там не було, а любов до сконів із часом вийшла за межі Королівства Великобританії. У тому чи іншому вигляді швидкі булочки прижилися на різних материках: в Австралії, Америці, Європі... І навіть на моїй кухні :)

Вівсяне печиво

Це зовсім не те вівсяне печиво, до якого ми звикли з дитинства. Якраз те, звичне, вже не менше 50-ти років не щезає з поличок магазинів. І робиться воно з вівсяного борошна. А мій сьогоднішній варіант - з вівсяних пластівців. А ще, на відміну від магазинного печива, в цього більш такий home-style вигляд.

У такій випічці - суцільні плюси. Печиво неймовірно смачне! Розсипчасте всередині і хрумке зверху, дуже ароматне! При тому воно ще й корисне. Вівсянка та родзинки в складі роблять його таким. Це улюблене печиво моєї сестри, яка, між тим, до вівсянки ставиться досить прохолодно. А ще воно "зручне". Готове тісто може довго зберігатися в холодильнику, і ще довше - в морозильнику. Неочікувані гості не застануть вас зненацька. Не знаєте, що взяти з собою перекусити? Вівсяне печиво - ось відповідь. Власне, так я і зробила. Напекла і взяла в потяг. І, під стукіт коліс, смакуючи печивко, чекала на нові враження...

Сніданок хіпі - Гранола!

Гранола - один із моїх улюблених корисних сніданків. По суті - це злакові з горіхами, насінням, запечені з медом і оливковою олією, в які ще часто добавляють сухофрукти. І на відміну від загадкових меренг, чиє походження таємниче і достеменно невідоме, історія граноли хоч і довга, проте доступна нам.

В першій половині 19 ст, в Америці, жив такий собі Сілвестер Грем. Американський дієтолог, якого ну дууже не любили пекарі з м'ясниками. Адже він активно пропагував вегетаріанство, відмову від білого хліба і взагалі всіляку помірність в їжі. У той час строге вегетаріанство навіть називали "гремізмом". Їв він переважно хліб і крекери із цільнозернового борошна, створеного ним же самим. Називалося воно Борошно Грема.

Майже півстоліття потому, Джеймс Калеб Джексон, використовуючи продукцію Грема створив прототип сьогоднішньої граноли. Джексон тоді завідував санаторієм в Денсвіллі, штат Нью-Йорк. Так з'явився термін "гранола", і тоді це був продукт із цільнозернового зерна, запечений до хрумкого стану. Приблизно в той же час, але в Швейцарії, доктор Максиміліан Бирхер-Беннер придумав мюслі. Створив він їх для пацієнтів госпіталю, які недолюблювали звичайну вівсянку.  Тоді він вирішив підсолодити життя хворим, дадивши у вівсянку фрукти. Як я вже писала колись, подібні ідеї літають у повітрі...

І ось Джон Харві Келлог, американський лікар, запозичив у Джексона ідею запікати вівсянку. Після довгих експериментів в неї, зрештою, стали додавати горіхи і сухофрукти. Коли ентузіазм Джексона відносно граноли пішов на спад, її популярність явно зменшилась. Проте нову хвилю популярності ця корисна смакота отримала в 60-х роках 20 ст., завдяки руху хіпі, що активно підтримували вегетаріанство і здоровий спосіб життя... :)

До вегетаріанства я ще не прийшла, хоча активно про це задумуюсь, проте здоровий і активний спосіб життя люблю та всіляко підтримую. А так як ті продукти, що значаться серед інгредієнтів на  коробках з такими, здавалося б, корисними мюслями, мене абсолютно не влаштовують, то й готую свої.