Brownies

Кажуть, що американській кухні немає чим похвалитися. Буцімто навіть ті страви, які вони вважають своїми - позичені в інших країн. Втім саме Америка - батьківщина безлічі популярних десертів. Деякі з них вже були мною згадані. І що цікаво, немало їх було придумано саме в ресторанах готелів. 

Ось, наприклад, цього разу теж такий десерт. Придуманий в Америці, шефом одного з готелів у Чикаго. Десерт, який швидко набув популярності також у Канаді, а згодом - у всьому світі. А називається він Брауніс (brownies), від слова "коричневий". 

А придумані були брауні на замовлення власниці готелю - Берти Палмер, відомої бізнес-вумен, що жила в другій половині 19 ст. - на початку 20-го. Пані Берта запросила в шефа жіночий десерт. Такий, який був би меншим за шматок пирога, але більший за печиво. І щоб його було зручно взяти із собою. 

От брауні якраз і є чимось середнім між пирогом і печивом. Хоча ще його можна назвати тістечком. Але так як в американців немає відповідника цьому слову, то вони й вимушені вибирати між "cake" i "cookie". Випікається брауні як пиріг, у прямокутній формі, а потім розрізається на квадрати.

Особливістю цих тістечок є їхня незвичайна текстура. Зверху вони мають запектися, а всередині залишатися тягучими, злегка вологими. Тому їх дуже важливо не перепекти. І тест на готовність сірником, тут не допоможе. Бо якщо сірник з тіста вийшов сухим - брауні перепеклося... Дуже смачні брауні і самі по собі, без наповнювачів, але різні горішки, чи, скажімо, сушена вишня, як в моєму сьогоднішньому варіанті - лишніми точно не будуть.

Рецепт в мене знову від Джеймі Олівера. Дуже вже я люблю цього повара, і його стиль роботи. І рецепти від нього ще мене ні разу не піідводили. Брауні за цим рецептом давно прижилися в мережі ресторанів Олівера "Fifteen" - одному з геніальних соціальних проектів голого повара, як він сам себе називав.

Дуже шоколадно, дуже смачно - рекомендую!

Cupcakes

Я вже розповідала про маффіни. А цього разу будуть кексики (капкейки). Частенько їх плутають, вважаючи, що це одне і те саме. Проте ці два види випічки відрізняються суттєво. Маффіни мають грубішу структуру, вони більш плотні. Тоді, як кекси ще м'якші, ніжніші, більш повітряні. Хоча, повірте, смачні і одні, й інші. Тісто для маффінів готується за принципом змішування сухих і вологих інгредієнтів. А для капкейкового тіста використовується метод збивання масла. Тобто збивається масло з цукром, поступово додаються яйця, борошно.

Сама назва капкейк означає кекс розміром, як чашка. Або кекс, що зготований в чашці. Капкейки ще покривають кремом або глазуррю.

Перша згадка про капкейки датується аж 1796 роком. Терміну цього ще не було, але був рецепт під назвою "Кекс, випечений в маленькій чашці". А сама назва капкейк з'являється дещо пізніше - в 1828 році в одній книзі рецептів. Країна походження цього десерту - Америка.

Що про них іще сказати? Капкейки смачні, гарненькі, нарядні - ідеальний вибір для якогось дівчачника, чи просто для гостей. Просто радують погляд :) Судіть самі.

Boston cream pie

От для мене свято без торту - не справжнє свято. Торт мусить бути. Прекрасна нота для закінчення святкового вечора. Можна, звичайно, якогось буднього дня взяти й купити собі торт. Або спекти. Просто так. Але якось це дивно. Є якесь таке стійке переконання, що для торту мусить бути привід. Тому коли привід все-таки з'являється, а торту немає - це якось неправильно :) Є в мене таки щось спільне із Карлсоном:

"Ты что с ума сошел? Дорогой друг издалека прилетает на минуточку — а у вас нет торта!"

Або ще отут:

— Нет, по-моему, ты не болен.
— Ух, какой ты гадкий! — закричал Карлсон и топнул ногой. — Что, я уж и захворать не могу, как все люди?
— Ты хочешь заболеть?! — изумился Малыш.
— Конечно. Все люди этого хотят! Я хочу лежать в постели с высокой-превысокой температурой. Ты придешь узнать, как я себя чувствую, и я тебе скажу, что я самый тяжелый больной в мире. И ты меня спросишь, не хочу ли я чего-нибудь, и я тебе отвечу, что мне ничего не нужно. Ничего, кроме огромного торта, нескольких коробок печенья, горы шоколада и большого-пребольшого куля конфет!

Ну і ще:

— Поверь мне, Карлсон, не в пирогах счастье…
— Ты, что, с ума сошёл? А в чём же ещё?

Щось згадався мені цей милий персонаж з чудовим почуттям гумору :)

Так от. Про торт. Був у мене привід його зготувати. Щоб поздоровити з днем народження одну хорошу людину. Торт називається Бостонським кремовим. В оригіналі - Boston crem pie. Хоч він зовсім і не пиріг, як в назві, а саме торт. Придумав його французько-американський кондитер, що працював в одному з готелів Бостона. І торт цей є навіть офіційним десертом усього штату Масачусетс.

Рецепт простий. результат - смачний. В основі - бісквітне тісто, перекладене кустардом. Або як в нас його називають - заварним кремом, ароматизованим ваніллю. Верх торту покритий шоколадним ганашем (топлений шоколад з вершками). 

Blueberry muffins

Літо, мені здається, якась лінива і пасивна пора. Усе наче завмирає і стає повільнішим.  У Києві вільно і спокійно. Народ у відпустках, діти на канікулах, мешканці студентських гуртожитків - дома.  І ця пасивність проявляється незалежно від того, чи ти на роботі все літо (це мій варіант), чи десь на морі. А от з восени все по-іншому. Проявляється якась активність. Може це ще звичка зі школи - у вересні приступати до чергового періоду бурхливої діяльності? А може якраз пожвавлення на вулицях, шкільних подвір'ях, на зупинках автобусів підштовхує до дій. Словом, душа прагне змін. Французи кажуть: немає новин - гарна новина. Воно так, звичайно. Але хороших новин і хороших змін в житті дуже хочеться. Бо якось не по собі. А може це осіння депресія наближається? Сподіваюся, щось таки зміниться до того, як вона мене захопить повністю.

Не будемо про сумне. Будемо про позитивне. От чорничні маффіни, як на мене, суцільний позитив :) Ця супер популярна в Америці випічка знайома багатьом і в нас. У першу чергу завдяки всюдисущому Макдональдсу. Маффіни - один з небегатьох десертів, що пропонує цей заклад. І всього лише 2 варіанти - шоколадні і якісь світлі ( не знаю з чим).

Маффіни - це така маленька кругла випічка з різними додатками (ягоди, фрукти, шматочки шоколаду). Найчастіше солодка, але тепер зустрічаються різноманітні варіанти. Існує американський варіант і англійський. Англійські маффіни виготовляються на основі дріжджового тіста, а американські маффіни розпушуються за допомогою пекарського порошку чи соди. От нам сьогодні актуальні якраз останні. 

Завдяки швидкості приготування - маффіни популярний варіант для сніданку. В Американських кулінарних книжках з'явилися вони ще в 19 ст. А в 50-х рр. минулого століття в США набули популярності готові суміші, для виготовлення маффінів. Ну це на них схоже)) Думаю в макдональдсі якраз той варіант. Але ж їх зовсім не складно готувати в домашніх умовах. Тому про суміші забудемо :) 

Маффіни схожі на кексики. Але тільки зовні. Насправді в них зовсім інший тип тіста за технологією приготування. Тут використовується так зване змішування сухих і вологих інгредієнтів. Тобто в окремій посудині змішується борошно, сіль, розпушувач, в іншій - яйця, молоко, масло. Обидві суміші потрібно з'єднати. Але робити це потрібно дуже швидко. Лише щоб борошно встигло стати вологим. Інакше готовий виріб буде дуже твердим, а не м'якеньким і розсипчатим, яким має бути.

Я вирішила зготувати маффіни з чорницею. Це якраз один з найпопулярніших варіантів в штатах. Маффіни з чорницею є навіть одним із офіційних симолів штату Мінесотта.

Chocolate Chip Cookies

Chocolate is the answer. No matter what the question is :)

Печиво, про яке я хотіла сьогодні розповісти - відповідь на всі запитання)) Стаканчик молока, чи кави, шоколадне печиво, і - життя стає веселішим...

Chocolate Chip Cookie - найпопулярніше в Америці печиво. Винайдене було ще в 1930 році в штаті Масачусетс Рут Вейкфілд. І, як і з багатьма іншими неймовірними винаходами, сталося це випадково. Рут хотіла спекти звичайне масляне печиво, за рецептом в тісті мав бути топлений шоколад. Проте жінка поспішала, і швиденько розламала звичайний шоколад на шматочки, додавши його в тісто. При цьому вона була переконана, що шоколад рівномірно розподілиться в тісті. Але шоколад хоч і розплавився, проте в тісті розмістився локально. А коли печиво вистигло, шматочки теж затверділи. 

Винахід Рут дуже швидко став неймовірно популярним. І навіть компанія Nestle (шоколад якої та використала в печиві) підписала з нею контракт. Нестле стала випускати окремо маленькі шматочки шоколаду (chocolate chips), а на звороті упаковки був розміщений рецепт від самої Рут. Кажуть вона за те отримала пожиттєве забезпечення шоколадом. Здорово, чи не так? :) 

Саме шоколадні чіпси ідеально використовувати в рецепті (у цьому випадку чіпси - це однакові фігурні шматочки шоколаду, ніякого відношення до сушених тонкими пластинками овочів чи фруктів не мають). Я на такі в нас поки не наштовхувалася. Тому подрібнюю звичайну плитку шоколаду.

Для кого подвійна доза шоколаду - забагато, у рецепті какао потрібно замінити відповідною кількістю борошна. Може це буде навіть більш автентичний варіант. Але:

Дехто говорить, що на десерт в меню я завжди шукаю щось шоколадне, з шоколадною начинкою, покрите шоколадом :)))) Тож і  печиво в мене коричневе, а не біле.

Америка. Apple pie

"As american, as american pie", - є такий вислів. Що значить бути типово американським. Незважаючи на те, що ні пироги, ні яблука в Америці не винаходили, все ж там яблучний пиріг вважається національною гордістю. Разом з бейсболом, хот-догом і Шевроле. А чого лише варта відповідь американських солдатів Другої світової, коли журналісти запитували їх, чому вони йдуть на війну: "За маму і яблучний пиріг". 

За уявленням американців, яблучний пиріг узагалі ключ до всіляких гараздів. У них побутують різноманітні вислови про те, що ті, хто не їдять ябличний пиріг, будуть завжди переможеними; що лікарі триматимуться подалі від вас, якщо їсти епл пай, і так далі. А один історик, що жив у 18 ст відзначив, що яблучний пиріг - це їжа, яку амираканці їдять цілий рік. і навіть, якщо не сезон яблук, то використовуються сушені, і що для дітей це типова їжа на вечерю. Ось так. Прямо культ яблучного пирога.

Тому, продовжуючи тему яблучної випічки у різних країнах, сьогодні американський пиріг. Саме такий відчайдушні американські домогосподарки носять новим сусідам, як привід познайомитися :)

                           

Сніданок хіпі - Гранола!

Гранола - один із моїх улюблених корисних сніданків. По суті - це злакові з горіхами, насінням, запечені з медом і оливковою олією, в які ще часто добавляють сухофрукти. І на відміну від загадкових меренг, чиє походження таємниче і достеменно невідоме, історія граноли хоч і довга, проте доступна нам.

В першій половині 19 ст, в Америці, жив такий собі Сілвестер Грем. Американський дієтолог, якого ну дууже не любили пекарі з м'ясниками. Адже він активно пропагував вегетаріанство, відмову від білого хліба і взагалі всіляку помірність в їжі. У той час строге вегетаріанство навіть називали "гремізмом". Їв він переважно хліб і крекери із цільнозернового борошна, створеного ним же самим. Називалося воно Борошно Грема.

Майже півстоліття потому, Джеймс Калеб Джексон, використовуючи продукцію Грема створив прототип сьогоднішньої граноли. Джексон тоді завідував санаторієм в Денсвіллі, штат Нью-Йорк. Так з'явився термін "гранола", і тоді це був продукт із цільнозернового зерна, запечений до хрумкого стану. Приблизно в той же час, але в Швейцарії, доктор Максиміліан Бирхер-Беннер придумав мюслі. Створив він їх для пацієнтів госпіталю, які недолюблювали звичайну вівсянку.  Тоді він вирішив підсолодити життя хворим, дадивши у вівсянку фрукти. Як я вже писала колись, подібні ідеї літають у повітрі...

І ось Джон Харві Келлог, американський лікар, запозичив у Джексона ідею запікати вівсянку. Після довгих експериментів в неї, зрештою, стали додавати горіхи і сухофрукти. Коли ентузіазм Джексона відносно граноли пішов на спад, її популярність явно зменшилась. Проте нову хвилю популярності ця корисна смакота отримала в 60-х роках 20 ст., завдяки руху хіпі, що активно підтримували вегетаріанство і здоровий спосіб життя... :)

До вегетаріанства я ще не прийшла, хоча активно про це задумуюсь, проте здоровий і активний спосіб життя люблю та всіляко підтримую. А так як ті продукти, що значаться серед інгредієнтів на  коробках з такими, здавалося б, корисними мюслями, мене абсолютно не влаштовують, то й готую свої.