Привіт всім, хто мене ще читає і чекає нових постів. Які останнім часом стали з'являтися все рідше. Але немає останнім часом стабільності в моєму житті. Втім іноді просто потрібно зробити паузу в тому, що робиш. Взагалі то я люблю стабільність. І активність. Але буває так, що просто перестаєш розуміти куди ідеш і навіщо. Не можеш дати об'єктивну оцінку своїм діям, побачити помилки. Усвідомити, чи варто взагалі продовжувати шлях у цьому напрямку. Або ж просто наступає перенасичення. І тоді приходить момент, коли саме варто зробити цю паузу. Я робила такі паузи в трудовій діяльності, в захопленнях, в стосунках - дружніх і особистих. Потрібно просто зупинитися і перестати робити те, що робиш. Це дає можливість переоцінити, переосмислити все, що було. І є. Після натиску кнопки "pause" можливі два варіанти: "play" і "stop". І ніколи наперед не знаєш, чим саме закінчиться перерва. Зупинкою чи продовженням. Проте в будь-якому випадку мусить бути краще, ніж раніше. Якщо в цей антракт приходиш до висновку, що те, що робив раніше - саме те, що тобі потрібно і надалі, то продовжуєш це робити ще краще, натхненніше. З новими силами і з розумінням того, що робити це варто, і тобі це потрібно і подобається. Якщо ж вирішуєш все зупинити - це сумно. Але продовжувати те, в чому вже не бачиш потреби - ще сумніше. Тому закриваєш двері, а значить - відкриваєш нові. Від цього трохи не по собі, бо знаєш, що тебе чекає за ними. Невідоме завжди трохи лякає. Але відкрити двері треба. І зробити крок вперед.
Я нахабно використовую свій кулінарний блог, щоб поговорити про наболіле :) Але без смачненького вас не залишу! Сьогодні на столі заварні тістечка! Із заварним кремом. Останнє уточнення було б абсолютно зайвим на батьківщині еклерів - у Франції, та й у всій Західній Європі. А от в Україні чи Росії такі тістечка не завжди наповнювали заварним кремом. Якраз навпаки: через дуже короткий термін вживання такого крему, магазинні еклери наповнювали масляним. Чи, скажімо, білковим. Незмінним залишалося заварне тісто. Воно досить легке у приготуванні, але дивовижним чином утворює в собі ту саму пустоту, яка згодом наповнюється кремом. Ну насправді це не те, щоб диво, а просто фізика :) Але, коли я спостерігаю, як еклери виростають в духовці, я завжди сприймаю це як чудо.
Класичні французькі еклери мають видовжену форму і политі зверху глазуррю. Я ж готувала менш автентичний варіант - круглі тістечка. Перші згадки про цю смакоту з'явилися наприкінці 19 ст. І за наступні 100 років еклери поширилися в Європі і Північній Америці. У Російській імперії вони стали популярними завдяки моді на все французьке.
Рецепт нижче. Всім бажаю солодкого життя. І не тільки завдяки тістечкам ;)
Для тіста:
250 мл води
100 г масла
дрібка солі
200 г борошна
4 яйця
У каструльку налити води, покласти туди ж масло, порізане кубиками, кинути сіль.
Довести суміш до кипіння.
Всипати борошно. Розмішувати, поки маса не стане суцільною.
Зняти з вогню, помішувати, щоб тісто охололо.
Коли стане кімнатної температури почати додавати по одному яйця. Спочатку тісто розслоїться, але при розмішуванні ставатиме знову однорідним. Тоді додати наступне яйце і знову розмішувати.
Викласти на деко тісто із спеціального мішечка, продовгуваті, або двома чайними ложками - круглі. Формувати із зручно мокрим пальцем.
Для того, щоб тісто в духовці добре піднялося і утворило ту саму пустоту, потрібне вологе середовище. Для цього можна побризкати водою на пергамент, на якому лежить тісто (чи на деко).
Пекти приблизно 30 хв. Коли тістечка вистигнуть можна наповнювати кремом. Або з кондитерського мішечка, зробивши щілину в тісті, або просто розрізати навпіл і покласти крем ложкою.
Крем готувала такий самий, як тут
ням-ням-)))
ВідповістиВидалити