Вівсяне печиво

Це зовсім не те вівсяне печиво, до якого ми звикли з дитинства. Якраз те, звичне, вже не менше 50-ти років не щезає з поличок магазинів. І робиться воно з вівсяного борошна. А мій сьогоднішній варіант - з вівсяних пластівців. А ще, на відміну від магазинного печива, в цього більш такий home-style вигляд.

У такій випічці - суцільні плюси. Печиво неймовірно смачне! Розсипчасте всередині і хрумке зверху, дуже ароматне! При тому воно ще й корисне. Вівсянка та родзинки в складі роблять його таким. Це улюблене печиво моєї сестри, яка, між тим, до вівсянки ставиться досить прохолодно. А ще воно "зручне". Готове тісто може довго зберігатися в холодильнику, і ще довше - в морозильнику. Неочікувані гості не застануть вас зненацька. Не знаєте, що взяти з собою перекусити? Вівсяне печиво - ось відповідь. Власне, так я і зробила. Напекла і взяла в потяг. І, під стукіт коліс, смакуючи печивко, чекала на нові враження...

Сніданок хіпі - Гранола!

Гранола - один із моїх улюблених корисних сніданків. По суті - це злакові з горіхами, насінням, запечені з медом і оливковою олією, в які ще часто добавляють сухофрукти. І на відміну від загадкових меренг, чиє походження таємниче і достеменно невідоме, історія граноли хоч і довга, проте доступна нам.

В першій половині 19 ст, в Америці, жив такий собі Сілвестер Грем. Американський дієтолог, якого ну дууже не любили пекарі з м'ясниками. Адже він активно пропагував вегетаріанство, відмову від білого хліба і взагалі всіляку помірність в їжі. У той час строге вегетаріанство навіть називали "гремізмом". Їв він переважно хліб і крекери із цільнозернового борошна, створеного ним же самим. Називалося воно Борошно Грема.

Майже півстоліття потому, Джеймс Калеб Джексон, використовуючи продукцію Грема створив прототип сьогоднішньої граноли. Джексон тоді завідував санаторієм в Денсвіллі, штат Нью-Йорк. Так з'явився термін "гранола", і тоді це був продукт із цільнозернового зерна, запечений до хрумкого стану. Приблизно в той же час, але в Швейцарії, доктор Максиміліан Бирхер-Беннер придумав мюслі. Створив він їх для пацієнтів госпіталю, які недолюблювали звичайну вівсянку.  Тоді він вирішив підсолодити життя хворим, дадивши у вівсянку фрукти. Як я вже писала колись, подібні ідеї літають у повітрі...

І ось Джон Харві Келлог, американський лікар, запозичив у Джексона ідею запікати вівсянку. Після довгих експериментів в неї, зрештою, стали додавати горіхи і сухофрукти. Коли ентузіазм Джексона відносно граноли пішов на спад, її популярність явно зменшилась. Проте нову хвилю популярності ця корисна смакота отримала в 60-х роках 20 ст., завдяки руху хіпі, що активно підтримували вегетаріанство і здоровий спосіб життя... :)

До вегетаріанства я ще не прийшла, хоча активно про це задумуюсь, проте здоровий і активний спосіб життя люблю та всіляко підтримую. А так як ті продукти, що значаться серед інгредієнтів на  коробках з такими, здавалося б, корисними мюслями, мене абсолютно не влаштовують, то й готую свої.