Заварні тістечка

Привіт всім, хто мене ще читає і чекає нових постів. Які останнім часом стали з'являтися все рідше. Але немає останнім часом стабільності в моєму житті. Втім іноді просто потрібно зробити паузу в тому, що робиш. Взагалі то я люблю стабільність. І активність. Але буває так, що просто перестаєш розуміти куди ідеш і навіщо. Не можеш дати об'єктивну оцінку своїм діям, побачити помилки. Усвідомити, чи варто взагалі продовжувати шлях у цьому напрямку. Або ж просто наступає перенасичення. І тоді приходить момент, коли саме варто зробити цю паузу.  Я робила такі паузи в трудовій діяльності, в захопленнях, в стосунках - дружніх і особистих. Потрібно просто зупинитися і перестати робити те, що робиш. Це дає можливість переоцінити, переосмислити все, що було. І є. Після натиску кнопки "pause" можливі два варіанти: "play" і "stop". І ніколи наперед не знаєш, чим саме закінчиться перерва. Зупинкою чи продовженням. Проте в будь-якому випадку мусить бути краще, ніж раніше. Якщо в цей антракт приходиш до висновку, що те, що робив раніше - саме те, що тобі потрібно і надалі, то продовжуєш це робити ще краще, натхненніше. З новими силами і з розумінням того, що робити це варто, і тобі це потрібно і подобається. Якщо ж вирішуєш все зупинити - це сумно. Але продовжувати те, в чому вже не бачиш потреби - ще сумніше. Тому закриваєш двері, а значить - відкриваєш нові. Від цього трохи не по собі, бо знаєш, що тебе чекає за ними. Невідоме завжди трохи лякає. Але відкрити двері треба. І зробити крок вперед. 

Я нахабно використовую свій кулінарний блог, щоб поговорити про наболіле :) Але без смачненького вас не залишу! Сьогодні на столі заварні тістечка! Із заварним кремом. Останнє уточнення було б абсолютно зайвим на батьківщині еклерів - у Франції, та й у всій Західній Європі. А от в Україні чи Росії такі тістечка не завжди наповнювали заварним кремом. Якраз навпаки: через дуже короткий термін вживання такого крему, магазинні еклери наповнювали масляним. Чи, скажімо, білковим. Незмінним залишалося заварне тісто. Воно досить легке у приготуванні, але дивовижним чином утворює в собі ту саму пустоту, яка згодом наповнюється кремом. Ну насправді це не те, щоб диво, а просто фізика :) Але, коли я спостерігаю, як еклери виростають в духовці, я завжди сприймаю це як чудо.

Класичні французькі еклери мають видовжену форму і политі зверху глазуррю. Я ж готувала менш автентичний варіант - круглі тістечка. Перші згадки про цю смакоту з'явилися наприкінці 19 ст. І за наступні 100 років еклери поширилися в Європі і Північній Америці. У Російській імперії вони стали популярними завдяки моді на все французьке. 

Рецепт нижче. Всім бажаю солодкого життя. І не тільки завдяки тістечкам ;)

Boston cream pie

От для мене свято без торту - не справжнє свято. Торт мусить бути. Прекрасна нота для закінчення святкового вечора. Можна, звичайно, якогось буднього дня взяти й купити собі торт. Або спекти. Просто так. Але якось це дивно. Є якесь таке стійке переконання, що для торту мусить бути привід. Тому коли привід все-таки з'являється, а торту немає - це якось неправильно :) Є в мене таки щось спільне із Карлсоном:

"Ты что с ума сошел? Дорогой друг издалека прилетает на минуточку — а у вас нет торта!"

Або ще отут:

— Нет, по-моему, ты не болен.
— Ух, какой ты гадкий! — закричал Карлсон и топнул ногой. — Что, я уж и захворать не могу, как все люди?
— Ты хочешь заболеть?! — изумился Малыш.
— Конечно. Все люди этого хотят! Я хочу лежать в постели с высокой-превысокой температурой. Ты придешь узнать, как я себя чувствую, и я тебе скажу, что я самый тяжелый больной в мире. И ты меня спросишь, не хочу ли я чего-нибудь, и я тебе отвечу, что мне ничего не нужно. Ничего, кроме огромного торта, нескольких коробок печенья, горы шоколада и большого-пребольшого куля конфет!

Ну і ще:

— Поверь мне, Карлсон, не в пирогах счастье…
— Ты, что, с ума сошёл? А в чём же ещё?

Щось згадався мені цей милий персонаж з чудовим почуттям гумору :)

Так от. Про торт. Був у мене привід його зготувати. Щоб поздоровити з днем народження одну хорошу людину. Торт називається Бостонським кремовим. В оригіналі - Boston crem pie. Хоч він зовсім і не пиріг, як в назві, а саме торт. Придумав його французько-американський кондитер, що працював в одному з готелів Бостона. І торт цей є навіть офіційним десертом усього штату Масачусетс.

Рецепт простий. результат - смачний. В основі - бісквітне тісто, перекладене кустардом. Або як в нас його називають - заварним кремом, ароматизованим ваніллю. Верх торту покритий шоколадним ганашем (топлений шоколад з вершками). 

Яблучний пиріг із заварним кремом

Є така приказка: "Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!" Воно то наче на зиму поки не схоже. Це радує. Проте день, коли святкують Яблучний Спас, здавна асоціюють із закінченням літа і початком осені. Власне, в Києві така погода, що мені вже другий тиждень пахне вереснем. І це сумно. По-перше тому, що не хочеться холоду. А по-друге через те, що роки я рахую не з січня, як мало б бути, а з вересня. Такий собі шкільний календарний рік в мене. Хоч коли та школа була... Тому закінчення літа для мене символізує закінчення якогось чергового періоду.

Так, що за сумні думки? На дворі серпень! А на деревах яблука. Значить час їсти яблучні пироги.  Особливо в такий день, як сьогодні.

Цей пиріг з'явився в моїй голові, як якась супер-ідея. Але на авторство перетендувати не можу, все давно придумано до мене. У Європі заварним кремом начиняють пироги вже сотні років. Думаю, що і яблучні в тому числі. Я лише змоделювала свій варіант яблучного пирога із заварним кремом. Такий крем частіше ароматизують ваніллю, а в цьому випадку, мені здається, дуже добре підійде мед.

Є така теорія, що запахи яблучного пирога в духовці, і свіжозвареної кави - найбільше асоціюються із домашнім затишком. Деякі охочі вдало і швидко продати квартиру цим користуюються. Перед приходом можливих покупців - варять каву і печуть пироги :)

Сьогодні цей пиріг, що просто спав мені на думку, але на цьому яблучна тема не закінчується. Далі - серія постів про яблучну випічку різних країн. Весь світ мені не охопити, але якісь найцікавіші представлю :)

Макова бабка

І знову про мак! Так щоб наїстися ним досхочу аж до наступного Маковея. Ну чи, як мінімум, до Різдвяної Куті. Взагалі, як я писала, мак в україні полюбляли. Може й як ніде. У будь-якій старій українській кулінарній книжці рецептів з маком вдосталь. У кожному розділі, й не по одному. І вареники, й налисники, булочки і пиріжки, печиво, пироги, торти, бабки - усе це робили з маком, в тому числі. От про останні сьогодні й мова.

Бабка - один із дуже популярних кондитерських виробів в Україні. Принаймні колись таким був. Треба сказати, що в українській кулінарії існує два десерти з подібною назвою, подібним виглядом, проте різних по принципу приготування.

Баба - блюдо із здобного дріжджового тіста. Основні критерії для якого були висота і пухке тісто. У давнину, коли кондитери хотіли похвалитися своєю бабою, казали, що вона така висока, що й з печі не вилазить. Сучасний вигляд баба отримала в Польщі в 17-18 ст, де із звичайно дріжджового хлібного виробу її перевели в розряд кондитерських - збільшили кількість яєць в тісті, цукру, додали цукати, ваніль і глазур.  Це фактично те саме, що і паска, яку ми печемо на Великдень.

Бабка ж готується без дріжджів, та й борошна в ній дуже мало. Часто замість борошна в бабці сухарі. Тісто піднімається за рахунох розрихлювачів, або збитих у піну білків. Випікають бабки, як і кекси, у формах з круглим отвором посередині. Для того, щоб тісто добре пропеклося.

Традиційно бабку випікали за півгодини до обіду, щоб поставити на стіл, в якості десерту, ще теплою. Подають бабку з варенням, кремом чи сиропом.

В мене сьогодні, звичайно, бабка макова, а до неї - варіант заварного крему. З бабкою проблем бути не має. Готується вона дуже швидко і просто (не враховуючи розтирання маку). А от з кремом найважливіше одне - не дати звернутися жовткам. Для цього потрібно вчасно припинити нагрівати соус.

Ще один простенький десерт, але в поєднанні з кремом - це дуже смачно.

Creme caramel

Крем карамель - один із найвідоміших французьких десертів, що давно став популярним і в інших країнах Європи. Назва говорить сама за себе: дует крему і карамелі створили цей неймовірно ніжний смак. 
По суті, крем карамель - це заварний крем, запечений на водяній бані. Із цієї ж серії не менш відомі крем-брюле і потс де крем. Про них - пізніше. А поки що найлегший за калорійністю і найніжніший крем карамель.