Любив козак дівчину і з сиром пироги!

При тому, судячи з пісні, пироги таки більше... Між іншим, я  колись, слухаючи ці слова, уявляла такі собі із дріжджового тіста пироги. Великі. Спечені в печі. І не так давно, подруга моя, родом з Івано-Франківська, мене просвітила. Пироги на Галичині - то вареники. От і розберися, про що мова. Підступні синоніми...

Швидше за все, це вплив сусідньої Польщі. Саме поляки називають наші вареники пєрогамі. Отже, якщо десь у Варшаві в меню зустрінете "Pierogi ruskie" - майте на увазі: це не що інше, як вареники.

Є такий тест на стереотипність мислення. Потрібно швидко назвати російського поета, фрукт і частину обличчя. Ну, ти й випалюєш: пушкіняблуконіс! А хитрий друг розгортає листочок із вже написаними твоїми відповідями. 

Так от, якщо попросити назвати українські страви? Що вам спаде на думку?




Вареники, борщ... ну що ще? Медівник може. Втім, так чи інакше вареники в цьому списку мусять бути. Справді, ця страва із тіста з начинкою - одна з найтиповіших у традиційній українській кухні. Їли її і в  звичайні дні, та й  окрасою святкового столу могла бути - на весіллі, хрестинах чи церковних святах. При цьому вареники були і пісними, і скоромними (в скоромну їжу входили продукти тваринного походження, відповідно вона не дозволена в піст). Отже, на святвечір готували вареники з горохом, картоплею, квасолею. Чи, скажімо, з вишнями. В тісті, відповідно, борошно, вода, сіль. А вже в Різдво на столі могли красуватися пироги з мясом, печінкою, сиром та вареники з картоплею, посипані шкварками. Ну і в тісто клалося яйце, як варант, замість води - кисле молоко. Козак той, із пісні, любив пироги з білої пшениці. А взагалі готували і з житнього борошна, і з гречаного, і з ячмінного.

І так вже українці любили вареники, що навіть наділяли їх магічними властивостями. Обовязково несли їх породіллі після пологів, готували, коли в господарстві телилася корова, чи народжувалося ягня, щоб забезпечити тварині міцне здоров'я. А дівчата ворожили на варениках на Андрія (13 грудня). Незаміжні красуні варили пироги і викладали їх перед голодним котиком. На чий пиріг найперший спокуситься пухнастий звір, тій дівчині пора і рушники на весілля вишивати. А от якщо кіт відкусив пиріг і покинув - поганий знак. Віщує він самотність. Хоча хто-зна. Може хазяєчка щось із пропорціями в тісті намудрувала. Коти вони такі, вибагливі. (Чоловіки теж).

Треба сказати, що приготування вареників у наших селах - це такий собі вид розваг. Тепер-то ми з подругами зустрічаємося в кав'ярнях, попліткувати і обмінятися новинами. А тоді збиралися всі гуртом і ліпили вареники. Спілувалися, жартували. І весело, і на вечерю є що подати. Не було такого, щоб господиня сама цим займалася.

І треба сказати, неспроста. От я стала ліпити і потратила на це не одну годину. А коли у вісім рук, то воно і швидко і весело. До речі, ще про пироги/вареники. Перше значення, як я вже писала, лише галицький варіант другого, загальноукраїнського. Та все ж зустрічала я думки, що пироги - це парові вареники. Пухкенькі такі. В тісто для них додається сода. При чому в самому кінці, у вже вимішане тісто. І після того воно міситься буквально хвилинку, щоб сода не втратила свої властивості (для того, щоб сода рівномірно розподілилася в тісті, її змішують з невеликою кількістю борошна). І замість води таке тісто замішують на кефірі. При цьому треба зауважити, що соду не гасять, адже кефір і є те кисле середовище, яке виконує функцію, скажімо, оцту. Окрім усього, тісто для парових вареників не таке круте, як для звичайнох. Більш ніжне.

Є бажання наліпити вареників?

600 г борошна просіяти в посудину. Зробити посередині ямку і влити в неї яйце. Поступово, змішуючи борошно з яйцем, долити 300 мл кефіру. Вимісити тісто, додати 1 ч. л. соди і щіпку солі.

Для начинки з сиром 350 г творогу перетерти через сито, додати 1 яйце, половину чайної ложки кориці і грам 70 цукру.

Я варила не так, як раніше - в друшляку над каструлею з киплячою водою (хоча це теж варіант), а в електричній пароварці. І зайняло в мене це близько 20-ти хвилин.

Подають вареники з сиром зі сметаною чи варенням. Або ж, як у моєму сьогоднішньому варіанті - з медом. Тому що в поєднанні творог-кориця мені не вистачає саме меду. І тоді - справжня смакота!