Translate

неділю, 14 жовтня 2012 р.

Panna cotta

Вкотре переконуюся, що всі наші мрії не залишаються жити лише у власній голові. Певно всесвіт їх враховує. І дає нам бажане. Тому, як то кажуть, бійтесь своїх бажань... А то буває намрієш, а щось не врахуєш... І вже сам не радий, що такого набажав. Як у тому анекдоті: "-Хочу, щоб у мене все було!, - У тебе все було." :) Я з таким уже зіштовхувалася, тому мріяти, уявляти і планувати треба. Але при цьому точно формулювати свої бажання.

В одному з недавніх постів я писала, як сильно хочу змін. І зміни не забарилися. При тому наступили майже одразу після того, як я з відчаю пригрозила впасти в депресію, якщо все лишиться на своїх місцях))) Чого конкретно мені треба я й сама толком не знала і не уявляла. Тому й вирішення моєї кризи наступило в абсолютно несподіваній формі. Як результат -  не маю часу на депресію. І це добре. Хоча, я також не мала часу і сил на кулінарію, фотографію і блог. А це вже погано. Це треба виправляти.

Десерт, про який сьогодні йтиме мова, зготований не сьогодні і з'їдений теж давно :) Та приємні спогади і фото залишилися. І чекали поки я знайду час приділити їм увагу.

Так от. Панна котта. Популярний італійський десерт. Частенько зустрічаю в меню наших кав'ярень. По суті, панна котта - це варені вершки. Або желе із вершків. Ароматизується ваніллю, загущється желатином. Подається з різними фруктами чи соусами. Мій сьогоднішній варіант із блогу tartelette. Відрізняється цей рецепт наявністю йогурту, що зменшує калорійність десерту, а також дуже вдалим поєднанням з карамелізованими грушами.

Рецепт, як завжди, нижче. Я ж усім бажаю здійснення мрій і солодкого життя :)) Нові десерти вже скоро.